У моменти небезпеки чи напруги, щоби зберегти енергію, наш мозок схильний занадто спрощувати картинку дійсності. Це допомагає йому легше та швидше приймати рішення. Так ми потрапляємо в пастки, створені нашим розумом.
Ось п’ять найбільш поширених пасток мозку, у які можна потрапити, коли немає часу обдумати свої дії.
Чорно-біле мислення:
«Один захворів, отже — ми всі захворіємо»
З двох обрати одне — нормальний процес, коли ми на фінальній стадії прийняття рішення. Проте якщо замість аналізувати ситуацію, ми робимо поверхневі висновки і все максимально спрощуємо — до «чорного» та «білого» — це може нам зашкодити.
«Завжди», «ніколи», «всі» — слова-маркери такої пастки, які надто узагальнюють події. Мене образив колега, значить ВСІ мої колеги — негідники. Він запізнився на зустріч, значить він ЗАВЖДИ так робить. У моєму місті хтось захворів, значить КОЖЕН захворіє також.
Чорно-біле сприйняття знижує ефективність критичного мислення, впливає на здатність бачити альтернативи і призводить до прийняття обмежених рішень (друг-ворог, так-ні, стояти-бігти).
Як не потрапити до пастки. Перш ніж ухвалити рішення, зважте його, придумавши 3-5 альтернатив — назвімо їх «п’ятьма відтінками сірого». Оберіть із них два фінальні варіанти розвитку подій, між якими і треба буде визначитися.
Відро з крабами:
«Купи гречку, усі так роблять!»
«Відро з крабами» допомагає нам синхронізувати свою поведінку з поведінкою оточуючих — команди, друзів, родини. Однак, якщо нашому мозку знову закортить економити енергію на обдумування, ми можемо приймати рішення та думки людей, що входять до нашої соціальної групи, без критичного погляду — як єдині точно правильні.
Так, опинившись у «відрі з крабами», люди легко піддаються так званому психологічному інфікуванню — швидко переймають та самі розповсюджують на інших хибні рішення: «Купи гречку, усі ж купують!».
Як не потрапити до пастки. Перед тим, як дійти до якогось рішення, спитайте себе: «А що я насправді думаю про це?».
Помилка переможця:
«Жорік палить, тому й не хворіє!»
Цю пастку мозку визначили в Другу світову. У той час чимало американських бомбардувальників не поверталися після бойових вильотів, а ті, яким вдалося дістатися до бази, мали чисельні пошкодження від обстрілів — в основному, на фюзеляжі, менше — на зонах паливних баків та двигунів.
«Помилка переможця» — робити поспішний висновок із фактів, що найбільше кидаються у вічі (як продірявлені крила літака).Спершу висновок зробили такий: слід посилити броню в уражених пострілами місцях, щоби зміцнити машини та убезпечити пілотів. Але математик Абрам Вальд, що займався вивченням цього питання, дійшов геть протилежної думки: літак, що отримав пробоїну в даних місцях, ще може повернутися на базу. Проте, якщо влучать у двигун чи бензобак, шанси будуть мінімальні. Таким чином, зміцнювати треба ті зони літаків, які найменше, а не найбільше постраждали від обстрілів.
У нинішній ситуації з вірусом може бути інший приклад: «Мій сусід Жорік не хворіє, бо багато палить!». Хоча насправді Жорік не хворіє, бо регулярно миє руки з милом, останні три дні сидить вдома й не тисне руку при зустрічі сусідам по сходовій. Але так, Жорік палить. Це очевидний чинник, з якого можна зробити помилкові висновки.
Як не потрапити до пастки. Антидот від «помилки переможця» майже такий самий — аналіз і поступове прийняття рішень, критичне мислення та допитливість.
Зловісна долина:
«Хтось чхнув — викликайте швидку!»
Цей вид викривлення сприйняття побудований на захисті. У часи, скажімо, середньовічних епідемій він справді спрацьовував на користь людині. Завдяки швидкому визначенню небезпеки здорова людина тримала дистанцію й могла уникнути зараження. Наприклад, коли бачила хворого на вулиці чи чула неприємний запах із приміщення, то швидко робила висновки та трималась осторонь підозрілих індивідів чи місць.
Як не потрапити до пастки. Тут допоможуть питання: «Що відбувається?» та «Чому саме так людина виглядає?». Зрозуміло, що в стані підвищеної тривожності у вас може не спрацювати механізм критичного мислення, але спробуйте зберігати спокій і все-таки тверезо оцінювати ситуацію.Зараз ефект «зловісної долини» грає з нашою психікою, підштовхуючи до безпідставної паніки та зайвого стресу. Наприклад, коли бачите на вулиці людину, що шарфом закриває обличчя, перше, що спадає на думку: «Треба триматися подалі! Закриває носа, значить хворий!». Або коли людина поруч чхнула, мозок вмикає режим «бий або біжи», що також приводить нас до гіперболізованого почуття тривоги.
Причина-наслідок:
«Ти — панікер, вимкни телевізор!»
Попри поверхневе сприйняття, ми часом навішуємо ярлики на людей, не розібравшись у причинах їхньої поведінки.
Хтось «просто лінивий», бо попросив день відпочинку через стрес, хтось — «панікер», бо нервує через карантинні заходи. Часто нетипова поведінка викликана якимись зовнішніми чинниками, і це не причина перетворювати тимчасові зміни на постійні характеристики людини.
Як не потрапити до пастки. Щоби знизити вплив цього ефекту, говоріть більше один з одним. Швидкий зворотній зв’язок може допомогти розставити все на місця: «Ти зараз не встигаєш із задачею, щось сталось? Чи можу я чимось допомогти?».
Загалом, кожна з цих пасток виникла, насамперед, для захисту нашої психіки. Проте світ еволюціонував швидше за неї, тому викривлене сприйняття — це й добре, і погано водночас. Добре, бо нам справді часом потрібно прийняти швидке рішення, а погано, бо інколи краще заставити себе зважити всі «за» та «проти». Знання про ці ефекти — уже половина успіху в ефективному керуванні ними.
Немає коментарів:
Дописати коментар