Проєкція – королева захисних механізмів.

 

Проєкція – це коли людина приписує навколишньому середовищу свій внутрішній стан. Умовно, проєктор виводить на екран картинку, яка перебуває всередині нього. Відповідно, людина внутрішній стан проєктує на зовнішній. Наприклад, якщо людина в стані агресії, а хтось пише їй повідомлення без смайлика, людина може спроєктувати на цьому свою злість. Внутрішня злість виходить назовні через проєкцію на зміст листування.

Прикладом проєкції є епізод серіалу «Офіс», в якому герой під час пожежного навчання, перебуваючи в стані сильної тривоги, кричить усім: «Спокійно! Я сказав спокійно». Це ідеальний приклад проєкції, коли людина в переляканому стані та проєктує цей стан на інших. Тобто людина бачить у середовищі своїй внутрішній зміст.

Проєкція насамперед є механізмом адаптації до навколишнього середовища. Без проєкції ми б не змогли навчатися, порівнювати свій внутрішній світ із зовнішнім. Маючи навичку проєктувати та добре розвинену систему дзеркальних нейронів у голові, людина може зрозуміти іншу людину, звіряючись зі своїм досвідом. Насправді весь світ проєктивний. Людина виходить з індивідуального досвіду, коли говорить про світ.

Часто в комунікації між людьми є проблеми через те, що люди не помічають, що відбувається зіткнення двох різних світів. Ми не колективний розум, за допомогою проєкції ми зв’язуємося одне з одним, комунікуємо, намагаємося зрозуміти, що відчувають інші, але при цьому ми назавжди залишаємося в небачені того, що відбувається з іншою людиною. Є власна та спільна реальність. Спільна реальність з’являється тільки тоді, коли ми про неї домовилися. Без домовленостей спільна реальність не може існувати.